Головна » 2017 » Червень » 14 » "Чернівці навиворіт"
13:07
"Чернівці навиворіт"

Ура! Канікули. Це пора для подорожей, екскурсій та відпочинку.

Літнім святковим днем учні 5-А та 5-Б класу відвідали «Малий Париж», так в народі називають славнозвісне місто Чернівці. Класними керівниками була організована та проведена екскурсія «Чернівці навиворіт».

Тож поїхали ми вам розповімо як це відбувалось.

Першою нашою зупинками стала «Турецька площа».

В найстарішій частині Чернівців поряд з вулицями Анрі Барбюса та Петра Сагайдачного розташувалися два визначних місця, що зберегли свою красу ще з турецької доби. Це турецький міст та турецька криниця.

Ще кілька років тому це місце було досить непримітним. Турецька красуня з постійною пропискою у місті Чернівці між вулицями Петра Сагайдачного та Шкільною є чарівною та несхожою на інших.

Зайшовши на площу зі сторони вулиці Петра Сагайдачного, ми відразу відчуєте шум фонтану, який розташований у центрі амфітеатру, що здалеку нагадує маленький колізей.

З лівого боку площі яскраво виділяється образ вежі зі шпилем, що увінчаний срібним півмісяцем.

Це турецька криниця. Колись сіра і непримітна – сьогодні, після реставрації, вона милує око білим мармуром та прозорим склом з кованими елементами. З уст-в-уста передається легенда про нерозділене кохання турецького паші до бідної чернівчанки.

Розповідають, що турецький вельможа донестями закохався у юну власницю блискучих буковинських очей, більше того, навіть запропонував їй свою руку та серце.

Але дівчина не захотіла розділити долю з чужоземцем. Обурений такою непокорою паша заборонив жителям Чернівців брати воду з турецької криниці, що була на той час єдиною в центральній частині міста.

З правого боку площі на пагорбі за цікавим задумом архітекторів було розміщено великий квітковий годинник, що є яскравою прикрасою турецької площі. Поряд з пагорбом, на якому розміщений годинник, є кам’яні сходи, освітлені безліччю ліхтарів. Вони ведуть на другий рівень площі, а саме на турецький міст.

Дивовижна енергетика цього місця та неймовірний вид , що з нього відкривається, сповнюють закоханих надзвичайними переживаннями.

Прогулянка турецькою площею у Чернівцях не лише залишила вражаючі фото у альбомі, а й торкнулась струн захоплення наших душ.

Час рухатись далі. Наступною нашою зупинкою була «Площа філармонії».

Прийшовши на площу дітям було розкрито історичне багаття філармонської площі.

Площа Філармонії - затишна і кокетлива. Не дивно, що вона (до речі, одна з найстаріших у місті) так часто змінювала своє „прізвище": була то Рудольфпляц, то Дачія, потім - площею Перемоги. Хоча старожили по-свійськи називали це місце Мельпляц, Мучна площа.

Буковина - пісенний край. Чи дзвінке повітря з поблизьких Карпат тому причиною, чи дивна суміш говірок та голосів представників безлічі народів, що здавна мирно співіснували на цій землі, та кожен буковинець - музика в душі. Ну добре, майже кожний. В далекому 1862 році чернівчани створили „Товариство сприяння музичному мистецтву", а у квітні 1876 року на Мучній площі заклали перший камінь у фундамент майбутнього притулку товариства. Урочиста подія відбулася під звуки "Хвали музики", яку скомпонував керівник товариства, композитор Алальберт Гржімалі.

Фасад філармонії, як груди старого солдата, прикрашають ордени-меморіальні дошки: на честь перебування Миколи Лисенка 1904 року, в пам'ять засідання Ради військових депутатів 1917 року та на честь видатної артистки Чернівецького єврейського театру Сіді Таль.

Після отриманих масу вражень ми помандрували далі. Наступною зупинкою став славно звісний Університет ім. Ю.Федьковича.

Ми разом з дітьми відкрили завісу таємничості, розповідаючи про особливості будівництва та просто дали змогу поринути в історію університету. Резиденція стала духовним символом толерантності буковинського краю, симбіозом архітектурних стилів і культур усіх народів, що проживали у цій місцевості.

Чеський архітектор Йозеф Главка був творцем проекту майбутнього кам’яного дива. Цей проект він задумав у 29 років. Завдяки хорошій репутації австрійський парламент дозволив Йозефу почати будівництво.

У складі університету є храм на честь трьох великих християнських святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоустого.

Його особливість полягає в тому, що це одна з тих церковних святинь, яка залишалась оригінальною навіть за радянських часів. Важко повірити, що до 1981 року у храмі було розміщено обчислювальний центр університету, де знаходилась одна із перших радянських обчислювальних машин (ЕОМ) “Мінськ-4”, власне, саме так у той час називали комп’ютери. Ректорат університету був свідомий, тому для збереження храму всі ікони, іконостас були відкриті, або іноді їх завішували чи забивали дошками. У церкві залишились дуже старовинні розписи, їм по 140 років, розписував маляр-професор із Відня Карл Йобст.

Перший камінь у фундамент храму заклав владика Євген Гакман у квітні 1867 р. Євген Гакман - перший буковинець з села, який поїхав навчатися у Віденський університет. Згодом він став першим митрополитом в цьому храмі, адже саме він «вибив» право на заснування тут митрополії.

У центрі резиденції височіє Митрополичий корпус з унікальним об'ємним хрестом на шпилі, який за легендою вказує католикам на захід, а православним- на схід.

Центральний корпус наскрізний; за ним - дендропарк площею 5 га, який огороджений кам'яною стіною триметрової висоти. При вході - перед митрополитним колодязем - бюст Й. Главки, за ним - ялина - ровесниця парку. По обидва боки від пам'ятника архітектору - басейни з фонтанами. Ця частина парку, свого роду, його візитна картка.

Далі, піднявшись по декільком сходами, ми потрапили на наступний рівень - безпосередньо в сам парк. Там басейн побільше. У ньому при митрополиті плавали золоті рибки. Павичі, козулі і інша дичина спокійно розгулювала по всій території.

Зберігся кам'яний грот, про призначення якого досі точаться суперечки. Швидше за все - він не ніс ніякого функціонального навантаження, а був викладений для краси. Є припущення, що під ним починався підземний хід, що виводив до залізничного вокзалу. По прямій - це не більше 800 м. Цілком могло бути, тому що при будівництві палаців зазвичай передбачалися шляху для евакуації. Більша частина парку виконана в ландшафтному стилі. Тут, поруч з екзотичними магноліями, катальпа, тюльпанове та корковим деревами ростуть буки, клени, граби, липи, дуби. В один з дубів двічі потрапляла блискавка. А він, втративши велику гілку, яка після першого удару блискавки відкололася, а через років 25-30, після другого попадання згоріла, живе й досі. На те він і дуб!

Тут же в парку ми побачили геодезичний знак, встановлений в ХІХ ст. на найвищій точці міста, якою була свого часу гора Домінік, на якій і побудували Резиденцію.

Дерева створюють суцільну захисну смугу по периметру парку. Вона забезпечує повну ізоляцію дендропарку, відчуття абсолютного спокою. Саме тут найчистіше повітря в місті, що і засвідчено висновками досліджень, проведених екологічною інспекцією МНС в 2011 р, за словами вчителя біології Басараби А.В.

Також пропонуємо вашій увазі віртуальну подорож стежинками дендропарку:

http://xn--3-htb.xn--j1amh/tours/cv/chnu_dendropark/?id=848&ath=179.00&atv=4.00&fov=120.00

Чернівецький національний університет - це дух Буковини, симбіоз стилів та культур усіх народів, що заселяли цей край. Резиденція — не лише шедевр романтичного історизму, не лише 13 факультетів та 59 кафедр, це символ історії Чернівців, архітектурна родзинка України, що охороняється Всесвітньою культурною спадщиною ЮНЕСКО.

Ось так несподівано ми підійшли до початку роботи над проектною діяльністію класу в рамках загально шкільного проекту "Крок до Зірок" - "Екологічне виховання" в 2017/2018 н.р.

Прес центр "ОБ'ЄКТИВ " 5-А та 5-Б класів

Більше фото тут: 

Категорія: Виховний простір | Переглядів: 72 | Додав: serj2993
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]